Відділення польської шляхти
- pl
- en
- de
- ua
Відділ шляхти тобто посполитого рушення це спроба реконструювати одиниць, створюваних Речипосполитою обидвох
народів в сімнадцятому столітті. У Польщі сімнядцятого століття до посполитого рушення ставилися як до останнього стовпу оборони країни. Традиція посполитого рушення походить від середньовіччя, де залучалися до борьби королівські люди, що мали земляні маєтки. З цих людей вийшов соціальний клас під назвою лицарів або пізніше шляхта. На початку сімнадцятого століття посполите рушення представляло своєю підготовкою та навичками досить високий рівень так верхової їзди як і фехтування. Це було зумовлене тим, що шляхта вважала себе захисниками Речипосполитої, а також їх золотої волі. Тому бажаючи захистити себе і свою батьківщину, кожен дворянин тренував верхову їзду і фехтування. Бідні вчилися від батьків і під час поєдинків з нагоди зібрань або сусідських чварах, натомість багатшми найнялися всесвітньо відомих вчителів фехтування.
У сімнадцятому столітті, кілька разів скликано посполите рушення з всій країни (1621, 1649, 1651, 1655-1657, 1672 рр.). Частіше скликувалося посполите рушення з якогось регіону – найчастіше з південно-східних воєводств для їх захисту від татарів. Ставання на посполите рушення, щоб захистити кордони вважалося патріотичним обов'язком. За не з'явлення на посполите рушення не було санкціоновано законом і було пов'язано тільки з презирством ветеранів, які поверталися з війни. Винятком було поспорлите рушення з смоленських районів де неявка була загрожена конфіскацією майна, наприклад, після польсько- російської війни в роки 1632-1634 конфіскацією майна було оштрафованих 13 дворян.
Посполите рушення представляло собою дуже різне бойове значення і бойову підготовку, що перед усім залежало від ступеня досвіду, накопиченого не тільки під час боїв із загарбниками, а й взяємних рейдів. І так посполите рушення з районів, де часто йшли війни (нпр. в області південно-східного кордону) було цінне. Натомість посполите рушення з Великопольщі , яке стануло навпроти шведів під Уйсьцем в 1655 році, було невивченою збіркою. У ході війни те саме посполите рушення набуло досвіду в боях зі шведами і в кінці кампанії підготовкою і вмінням практично не відрізнялося від регулярної армії.
Польський дворянин наряд складався з сорочки, панталонів, жупана, ремені, головного убору, кожушку та взуття. Так як дворяни ставаючи на народне повстання не була тяжким військом але добровольчою армією, її оснащення залежало від фінансових можливостей даного дворянина. В основному замість шаблі , яка була постійним супутником кожного поважаючого себе повстанця, можна було в цих формаціях побачити майже всі види зрої, як наступальні так і оборонної.
Крім шаблі як наступальної зброї використовувався клевець , пістолети, лук, ножі чи спис. Серед широкого асортименту охоронної броні, використовуваної в різних конфігураціях найчастіше можнабуло зустріти карваші, ключиці, місюрку, калкан, комір єпископів і кольчуги.
