Старий солдат ніколи не вмирає

Дуже довгий час, тому що аж до дев'ятнадцятого століття не був відомий повністю ефективний метод, обезболення. Зазвичайно використовуване опіум, спирт, або позбавлення свідомості ударом по голові, не було достатньо ефективним. Хірург повинен діяти швидко - операція не могла тривати занадто довго. Пацієнта міг вбити післяопераційний шок, біль або ускладнення. Рани замикали процесом каутеризації тобто вигоряння. Вдосконалені шрапнелі (артилерійські снаряди, наповнені кульками, що вибухають у повітрі що служили для знищення кадрового суперника) викликали жахливі травми, сприяючи маси калік. Тому, починаючи з середини вісімнадцятого століття почали використовувати сучасні, для того часу, дерев'яні протези кінцівок. Іронією є те, що саме травми воєнних ветеранів стали стали рушійною силою розвитку сучасних протезів.