ФОРТЕЦЯ ВЧОРА

Фортеця Замость – одна з найбільших фортець І Речипосполитої, згодом Варшавського герцогства і Конгресового Королівства, побудована у 1579-1618 рр. для захисту міста заснованого гетьманом Яном Замойським у 1580 р.

Будова бастіонових фортифікації розпочалася за проектом Бернардо Морандо у 1586 р., а закінчилася у 1618 р. Укріплення численно модернізувалися, з участю визначних військових інженерів між іншим:

• в роки 1618-23 Андреом делл Агуа
• 1687-93 рр. Яном Міхалом Лінком
• у 1809-13 рр. і 1817-26 рр. полковником Яном Баптастом Маллетом (пізніше в службі Конгресового Королівства як ген.Ян Маллет-Маллетскі).

Модернізаційні роботи продовжувались до приблизно 1856 р.

В 1866-1868 рр. указом цара Александра ІІ, крепость ліквідовано, фортифікації в значній мірі знищено. Їх збережені залишки відновлювались (з елементами доповнень) з тридцятих років ХХ ст. до наших часів.

Щойно Ви потрапили до запілля Бастіону IV і великого, природного кавальєера. Він був завершений протягом Листопадового Повстання, єдиного польського національного повстання проти окупаційних властей, яке мало реальний шанс на успіх. Немає кращого місця в Замості, для того щоб розповісти про роль Замостя в тому повстанні. Розташування на південному сході Конгресового Королівства, близькість Галичини, звідки прибували добровольці та забезпечення, нарешті, близькість земель Речипосполитої захоплених Росією, зробило з фортеці прекрасну базу для повстанців. У грудні 1830 р. направлено тут на посаду підкоменданта полковника Ігнацего Прондзиньского, видатного військового інженера. Прондзиньскі залишився в Замості всього два місяці, однак, істотно вплинув на подальше збільшення стану готовності фортеці до захисту і атаків; він продовжував фортифікаційні роботи, що провадилися до того Маллетським. Його заслуга полягає також в тому, що утворив в фортеці війська менопаузи, які складалися з піхоти, кавалерії і польової артилерії. До початку бойових дій екіпаж фортеці складався з приблизно 4300 солдат. Комендантом фортеці був призначений ген. Юліян Сєравські. Генерал Сєравські здійснював свої обов'язки в фортеці до 6 лютого 1831 р., коли він був замінений полковником Яном Крисіньским, з липня переведений на генерала бригади.

На першому етапі воєнних дій з лютого по липня 1831 р. фортеця була базою для атаків на російські війська в сусідніх містах, у тому числі виперли тимчасово росіян з Хрубешова і Янова Любельского. Періодично в фортеці були дислоковані більші повстанчі відділи, генералів Дверніцкого і Хжановського. У липні, однак, почалася блокада фортеці. Спроби підходу супротивника до воріт міста були відбиті, захисники незважаючи на блокад продовжували наступальні операції, тим самим пов'язуючи таким способом під Замостем великі російські сили. З 22 вересня росіяни почали обстріл фортеці, пошкодивши між іншим Василіянський монастир (в 1865 році розібраний). Захисники відповіли артилерійським фортечним вогнем на російські позиції. 22 жовтня в звязку з отриманням достовірної інформації про крах решти місць опору в країні, Варшави та Модліна, було прийнято рішення про виконання умов капітуляції на почесних умовах. Екіпаж міг вийти з фортеці без перешкод, офіцерам залишили вогнепальну та холодну зброю. Не для всіх захисників, умови капітуляції були додержані росіянами - частина солдат, в основному зі східних земель Речипосполитої, були арештовані і засуджені, помилуваних щойно через кілька років. Після падіння повстання в фортеці поміщено постійний російський гарнізон, приблизно 2000 солдат.