Декоративно чи зручно?
- pl
- en
- de
- ua
Шако чи шапка ? У Польщі прийняли термін «ківер уланський" - на головний убор улана з часів Варшавського герцогства
- і більш пізніщих часів. Це велике непорозуміння, навіть гірше, уменшує польський внесок у одяг і, ширше, світову військову думку. Шако є іноземним винахідом, хоча з Центральної Європи. Назва походить від угорського слова csakó – яке означає тип високої військової шапки. Ківер мав форму усіченого конуса чи циліндра. Вони використовувалися з кінця вісімнадцятого століття до початку двадцятого століття, у фронтових військах. Як представницький головний убор використовується сьогодні. Парадний головний убор шахтарів також називається шако. На початку шако мало близько 40 см висоти, але приблизно 1850 р. було скорочене. Такий високий і важкий головний убор був незручний і просто небезпечний в бою. Зі зменшеного шако взялося французьке кепі і відмітні головні убори офіцерів австрійських і австро-угорських військ, що вважалися найшикарнішими у світі більш як століття тому назад. Офіцерський ківер був зроблений зі шкіри обтягненій тканиною, а солдатське, як правило, зроблені з повсті; в залежності від ступеня та виду зброї була прикрашена гірляндами, китою, помпонами, і т.д.
Шако було введене в 1805 році для французької армії Наполеоном і прийняте іншими арміями; в загальному користуванні було до 1914 р. У Польщі, його носили в армії герцогства Варшавського і Польського Королівства, але не носилося уланами! Уланський головний убор називався шапкою і мав відмітну кутову форму, яка походить від польської традиції, в тому числі шапок-конфедераток і кракусек. У багатьох інших арміях світу були сформовані кавалерійські загони, за зразком польських уланів. Також польське слово на іноземній орфографії - "tschapka", що означає уланський головний убор потрапило в іноземні армії і протривало аж до Першої світової війни. Шоломи австрійських і німецьких уланів мали трохи дивну призматичну вершину, яка була нічим більше як мініатюрою польської уланської шапки. Вернення польської уланської шапки в 1914 р., практично у не зміненому від часів Варшавського герцогства вигляді маємо завдяки творця ескадрона уланів Легіонів ротмістжа Владислава Беліна-Пражмовського. Ця традиція дозволила створити в часи ІІ Речипосполитої сучасний головний убор – чотирикутну шапку – найгарнішого, найбільш характерного і неповторного знаку польської армії.
